Урок мужності

"Герої для нас як приклад"

Підготувала: У.І.Сомова

Мета: формування в учнів патріотизму, громадянської позиції, розуміння єдності й цілісності України, єдності її багатонаціонального народу, формування національної ідеї розвитку демократичної та заможної держави на засадах незалежності, патріотизму, свободи, гордості; виховання шанобливого ставлення до Героїв Небесної сотні, воїнів, що воюють на сході країни та тих, що загинули у боротьбі за свободу та цілісність нашої держави.

Хід уроку

І. Вступне слово.

Учитель:

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

(Ліна Костенко)

ІІ. Історичний екскурс.

Учитель:

Україна – одна з найбільших країн Європи. Вона має прекрасні міста, архітектурні пам’ятки, природу, має свою історію, але наша країна славиться найбільше своїми волелюбними, мужніми, хоробрими людьми. Сьогодні ми будемо говорити про людей, про людей сміливих, готових до самопожертви, людей, які ризикуючи своїм життям захищають країну на сході, людей, які віддають своє здоров’я, а іноді і життя, щоб ми з вами не відчували війни, не знали що таке війна. Тема уроку мужності «Герої для нас як приклад»

З прадавніх часів наша країна була миролюбною, доброзичливою державою, на землях якої знаходили собі притулок тисячі людей інших національностей. Вона гостинно відкривала двері вірменам, татарам, білорусам, полякам, росіянам та багатьом іншим національностям. Ніхто ніколи не відчував себе тут чужоземцем.

Історично так склалося, що волелюбна країна майже весь час свого існування була у складі інших держав. І тільки 24 серпня 1991 р. незалежність нашої держави стала реальністю – на світовій мапі з`явилася незалежна, самостійна, європейська держава – Україна, територія якої є неподільною і недоторканою, а всі її громадяни живуть за Конституцією та її законами.

З 1991 р. почався процес державотворення, який триває і досі.

ІІІ. Початок подій на майдані у листопаді 2013 року.

Протягом 23 років ми намагалися побудувати сильну Європейську країну. Але мрії мільйонів українців не справдилися. Проголосивши європейський напрямок розвитку України, тодішній президент України відмовився підписувати Акт про асоціацію з ЄС. 24 листопада 2013 р. на Майдані в Києві почалася Революція гідності, коли тисячі людей з усіх куточків України проголосили вимогу повернення до питання інтеграції у Європейський простір.

Відео «Як все починалося»

На жаль, революція гідності коштувала нам життя більше ста загиблих людей з різних куточків країни. Це протистояння було тяжким і кривавим. Слідство та історики ще не один рік будуть досліджувати ці події. Не було в країні жодної людини, яка б не слідкувала за подіями на Майдані. Багато хто допомагав тим людям чим міг – харчами, дровами, ліками, силою. Перші смерті вразили країну вже у січні 2014. Для країни, що майже 70 років не знала війни це був як грім серед ясного неба. У період з 19 по 21 лютого 2014 року на Майдані загинуло більше ста людей, яких народ назвав «Небесною сотнею». Такими славними рядками в книгу української історії вписано героїчний подвиг Небесної Сотні та воїнів АТО, що полягли за незалежність і цілісність Матері - України.

Слава Україні!

Героям слава.

Звучить Гімн України

Листопад 2013…Київ… Майдан Незалежності…Тут зібралася велика кількість людей із усіх куточків України: молодь, студентство, які приїхали підтримати європейський курс України та захистити євроінтеграційні прагнення українського народу та сприяння підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

У ніч з 29 на 30 листопада бійці «Беркуту» побили протестуючих. Люди готові до опору будь-якому «Беркуту». Подіям Євромайдану присвятила вірш Галина Тимощук із Луцька «Подіям 30 листопада».

Виходять два учні і читають вірш

1-й учень: Білий голуб у небо піднявся

Й підхопив синьо – жовті стрічки.

Цвіт надії на площі зібрався –

Майоріли навкруг прапори.

ай живе наша ненька Вкраїна!

Велич й славу співаєм тобі!

Нехай дихає вільно людина

На своїй українській землі!

Наче грім серед ясного неба

Чорні ворони з гнізд налетіли.

Крики… Зойки: «Не бийте, не треба…

Слова вільного ми лиш хотіли».

Тіло терпло, а душі горіли.

Убивали братів і сестер.

Вільну долю кати мордували.

А за що? Як жити тепер?

Серед площі упав голуб білий

І втопився в гарячій крові:

«Україну спаси, Боже милий», -

2-й учень: Аж з-під Крут чувся голос землі.

Застогнала заплакана мати.

І від болю здригнувсь монастир.

Всі святії спішіть рятувати –

Вже монах вибивався із сил.

Сколихнулися дзвони церковні.

Півстоліття вони так не били.

І тривожні слова молитовні

То кричали, то вже голосили.

Ця трагічна ніч своїм кривавим помахом об’єднала роздвоєний, але такий рідний народ. У серці кожної людини проснулась пісня солов’я, немов ті ангели скривавлені, ми віддамо свої життя: за мир і волю України, за долю матері – землі…

Українців залишила байдужість. Кожен громадянин слідкував за подіями, які розгорталися на Майдані. Люди їхали до Києва, поспішали на допомогу своїм побратимам: везли продукти харчування, теплий одяг, ліки. Яка міцна дружба, яке розуміння об’єднувало людей!

Та вдарив грім. Невже брат на брата підніме руку? Та піднялася «братня рука», і пролилася кров. Війська, що мали нас охороняти, без жалю розстрілювали народ, калічили його.

Вірш «Не стріляй!...» автор Г. Тимощук

Учень: Снайпер! Стій! Зупинись! Не стріляй!

Але постріл зірвавсь серед ночі…

Будуть вічно іти, пам’ятай,

За тобою ті вибиті очі.

Ти за щит свою душу сховав.

В сіро – чорне вбрання одягнувся.

Свій народ без жалю катував,

Що довкола весь світ аж здригнувся.

Ти не смій! Зупинись! Не стріляй!

Схаменись і вернися до тями.

Не гріши! Білий квіт не ламай,

Пожалій і не кидай у ями.

Меч кривавий не піднімай

І не кривди красу диво – саду,

Братовбивства не допускай,

А молися – і знайдеш пораду.

Ти не смій! Зупинись! Не стріляй!

Як до звірства такого скотився?

Краще воїном стань й захищай

Україну, в якій народився

Ти не смій!...Зупинись!... Не стріляй!...

Народила ж тебе не вовчиця.

Страшний суд надійде – пам’ятай,

Певен будь: кров людська - не водиця.

Ось таким кривавим кроком розпочалася нова сторінка історії України. Народ прагне змін. Зміна влади… Протистояння триває.

Вірш «Мамо, прости…» автор Г. Тимощук

Учень: То ж прости мені, рідна матусю,

Витри гірку пекучу сльозу.

Ще не раз я у снах повернуся –

Ти ж поставиш для мене свічу.

Я прийду, обніму тебе ніжно

І спитаю: «Як, мамо, живеш?»

- Плачу зрання і ввечері пізно

І прошу, щоб ти, сину, воскрес

- Знаю, мамо, стаєш на коліна,

Ломиш руки й несеш тяжкий хрест.

Ти прости мені, рідна, безцінна,

Я ж молюся за всіх вас з небес.

На могилі посаджені квіти,

Різнобарв’ям щораз зацвітуть…

Це мої ненароджені діти

Прошепочуть тобі: «Не забудь».

Витри сльози, не плач найдорожча.

Знай, що жити я дуже хотів.

Та секунда – страшна і пророча:

Снайпер віку мені вкоротив.

То ж прости, що сумненьку хустину

На голівку тобі пов’язав.

За народ і свою Україну

На Майдані життя я віддав.

Відео «Плине кача»

У країни з’явилась надія змінити життя на краще. Але не так сталося, як гадалося. У березні 2014 року Росія анексувала (приєднала) до себе Крим. Нашій армії був наказ не стріляти. Наші героїчні вояки стояли до останнього, не здаючи військові частини та зброю.

Чого вартує тільки вчинок полковника Мамчура, який вразив весь світ, коли без зброї, співаючи гімн України йшов назустріч озброєним воякам з Росії.

А також курсанти із Вищого морського училища, які не зрадили Батьківщину під час підняття російського прапора не побоялися заспівати гімн рідної держави.

IV. Війна на Донбасі.

Після втечі Януковича Парламент відправив його у відставку і призначив на 25 травня дострокові вибори Президента. Здавалося б народ переміг, але починаючи з травня 2014р., за підтримки Росії, на Донбасі почалася справжня війна. Терористи захопили багато міст і сіл Донеччини і Луганщини.

Запитання до учнів:

Чому так сталося? (Відповіді учні)

Це сталося тому, що в України на той час не було своєї армії. Сьогодні Україна – незалежна держава, Збройні Сили якої покликані охороняти рідну землю. Але повіривши політикам, народ мовчки споглядав, як руйнується наша армія, він навіть радів, коли позбувся ядерної зброї, сподіваючись, що Росія, яка колись виступила гарантом суверенітету України, ніколи не посягне на її територію. Але дуже швидко ми прозріли. Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми, звичайні українці - патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити і по цей день боронять рідну землю від ворога. Але завдяки допомозі волонтерів, які за власні кошти годують, вдягають та озброюють наших хлопців, наша армія нас захищає. На захист стали наші батьки, друзі, діди, сусіди. Вони виконують свій обов’язок перед державою, разом з тим, не пускаючи війну далі.

Учень 1: Яскраві шкільні вікна…

Ранок…

Щасливі, радісні, сповнені надії випускники…

Сцена "Мрії випускників"

(2 дівчинки, 1 юнак, сидять на березі річки, співають солов'ї, дзюркотить вода)

Дівчинка 1: Ну ось і все… Закінчилось наше навчання… Прощай школа…

Так тривожно…

Вчора випускники, а сьогодні вже ми… дорослі…

Дівчинка 2: І не говори, так швидко все промайнуло, не повернеш…

Як ви думаєте, що нас чекає в майбутньому?

Юнак: У кожного із нас свій життєвий шлях. І я гадаю, що всі наші мрії та сподівання здійсняться

Дівчинка 1: Аби…

Я, наприклад, мрію стати учителькою. Це така прекрасна професія… навчати дітей. Ділитися із ними своїм теплом, знаннями, досвідом.

Дівчинка 2: А я хочу бути актрисою…

Виходити на сцену театру, перевтілюватись в образ та дарувати людям свій талант… та й себе до краплі…

Дівчинка 1: А ти, Михасю, чого мовчиш?

Дівчинка 2: І правда…

Про що мрієш ти?

Юнак: Я, дівчата, хочу стати льотчиком й побачити нашу матінку-землю з висоти пташиного польоту, я гадаю вона дивовижна…

Дівчинка 1: Так, наша земля прекрасна…

Подивіться яких голуб'ят випестила!

Дівчинка 2: Звісно, звісно…

А ранок який сьогодні чудовий…

Так шкода розлучатися!

Юнак: Аж плакати хочеться

Юнак: Не сумуйте мої любі, адже у нас ще все життя попереду. А давайте кожного року будемо зустрічатися тут на березі нашої річки!

Дівчата: (Разом) Добре! Давайте!

Учень 1: Але зустрітися через рік їм так і не судилося…

Учень 2: Бо …

Учень1:… на світанку, на мирні житла, на безмежні поля пшениці впали бомби…

Учень 2: Чорні крила війни закрили сонце кров'ю і пожежами котиться війна по рідній землі

Учень 1: Міста і села наші в різноквітті

Накрила димом пелена

І небо падало над світом

До матерів припали діти

І тиша крикнула: "Війна!"

Учень 2: Роки над нами пропливали

І час випробувань прийшов:

Жінки солдатів проводжають

Сльозою в погляді дрижиль

Надія, віра і любов

Як ви гадаєте, що ж керує цими патріотами? (Відповіді учнів) Мабуть, споконвічне прагнення до волі і свободи, дух козацький, який не зломити жодному загарбнику.

Учитель на карті показує зону АТО

V. Підсумок.

Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність України, сіють ворожнечу між людьми. І ніхто не міг подумати, що Росія порушить кордони суверенної України. Братній народ розв’яже неоголошену війну. АТО розпочалась на Сході України, у Слов’янську, 13 квітня 2014 року.

Крим, Донбас… Протистояння в Луганській і Донецькій областях переросло в повномасштабну війну з тисячами жертв і руйнуванням економіки країни.

Українці вступили у нерівні бої. На сході вирішується доля України. Нелегко воїнам утримувати позиції, але віра в перемогу живе у кожного з них.

Все більше і більше добровольців прибувало у добровольчі батальйони, бо розуміли, що не маємо права дискутувати про те, кому йти воювати. Це обов’язок кожного громадянина. Дружба і взаємодопомога, любов до України і її народу керувала діями воїнів. Переяславець Олег Дога, який загинув за Україну в зоні АТО, говорив рідним такі слова: «Хто, як не я, захистить вас та мою донечку від агресора». Так можуть говорити тільки справжні герої.

Українські військові, добровольці – люди різного віку і фаху – стали на захист рідного краю, віддаючи свої життя, проливаючи кров. Скільки їх полягло – невідомо. Але подвиг їх вічно живий. І наш Баришівський район бере активну участь у АТО – хто допомогою матеріальною, а хто власноруч: 84 призваних військовослужбовців та 120 добровольців. Наші односельчани теж там - це Шевченко Віктор Миколайович (військовослужбовець Національної гвардії України) та Худоба Олександр Миколайович (прикордонник Збройних сил України). Та є такі баришівчани, які не повернулися живими - 3 загиблих.

Вірш «Синові» Автор Галина Дмитрівна Черненька

Учениця: Сину, сину, дитино єдина,

Чому звісточки мамі не шлеш?

Чому голосу, рідна дитино,

Ти матусі своїй не подаєш?

Як же важко чекати, синочку,

Як же серденько в мене болить…

Воно чує нещастя, мій сину…

Як тебе від біди захистить?

Якби мала я крила, синочку,

Полетіла б пташиною в вись,

Щоб від «Граду» й розривів снарядів

Всіх дітей на землі затулить.

Невідомі солдати… Вони чиїсь сини…І який нестерпний біль горить у материнському серці, коли гинуть її діти, але вони віддали свої життя за єдину Україну, за її народ, за наше майбутнє.

Вірш «Без імен» автор Вікторія Невідомська

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце – щире чи терпляче.

Як страшно їм. Коли усе горить,

Коли руїни смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони – солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої,

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Героїзм простих українців, які із перших днів антитерористичної операції допомагають забезпечувати війська захисним спорядженням, ліками. Варто згадати наших земляків, яку загинули на Сході України, виборюючи життя для інших.

Але шлях до перемоги досить довгий і кривавий, бо це – війна, яка приносить загибель тисячам людей, потворить мільйони душ та закарбовується у пам’яті багатьох поколінь.

Прошу вшанувати цих героїв хвилиною мовчання.

Пам’ятаймо – вони віддали життя за нас. Слава героям. Герої невмирають.

Учень 1: Довгоочікуваними ластівками летять СМС з фронту та дому

Було в них все: радість й сум, ненависть і любов, розпач й надія і свята віра в перемогу.

сценка "Напиши бійцю листа"

(Виходить листоноша)

Листоноша: Солдатські листи… Вони приходили не в конвертах, на них не було марок. Вони були складені трикутничками. Ось так (показує). У складний для нашої країни час особливої підтримки потребують військовослужбовці. Не в кожного є можливість підтримати українську армію матеріально, але морально може кожен. Мова іде про те, щоб написати нашим захисникам кілька теплих рядочків листа-підтрим . З метою підняття морально – патріотичного духу наших вояків, Звертаються до Вас з проханням : напишіть бійцю листа. Просто декілька слів , просто від щирого серця, від Вас,

(три пари діючих осіб: Солдат – Молода жінка, Син – Мати, Юнак – Дівчина, кожен тримає в руках лист і після своїх слів віддає листоноші)

І сценка:

(перша пара: Солдат – Молода жінка)

Солдат: Нас залишилось мало. Ввечері підійде підкріплення, а до вечора будемо битися до останньої краплі крові, але ворогові своїх позицій не віддамо! Кохана, бережи сина!

Молода жінка: Чекаємо на тебе, наш рідний, вдень і вночі. Іванко з кожним днем стає більш схожий на тебе. Коли він засинає, я благаю Господа тільки про одне, щоб ти залишився живий.

ІІ сценка:

(друга пара Син – Мати)

Син: Був на передовій. Побував скрізь, а потім на бронежилеті нарахував 50 кульових дірок. Але не відлили ще тієї кулі, яка б вразила мене, бо береже мене твоя любов, мамо. Не турбуйся, рідна! Я повернуся!

Мати: Біля хати налилися яблука, вже як повернешся буду пригощати тебе гарним врожаєм. Сусідських Мишка та Павла вже не має, вчора прийшла Похоронка. Благаю, мій сину, бережи себе! Я ж так хочу потримати онуків на руках. Швидше повертайся до дому, дитина моя єдина…

ІІІ сценка

(третя пара Юнак – Дівчина)

Юнак: Завтра знову йдемо в бій, іноді здається що сил нема, але при одній думці про тебе, моя кохана,ні рани не болять, ні виснаження не відчуваю. Дорога воєнна цензура не викидай цю квітку, я надсилаю її для коханої дівчини…"

Дівчина: Хай врятує тебе любов моя! Хай доторкнеться до тебе надія моя. Стане поряд, подивиться в очі, вдихне життя в помертвілі губи! Притулиться обличчям до кривавих бинтів на ногах і скаже: "Це я – твоя Катя! Я прийшла до тебе, де б ти не був! Я з тобою, щоб не сталося!"

Протягом багатьох місяців у різних регіонах України триває благодійна дитяча акція «Напиши листа солдату!». Багато щирих послань із підтримкою прямують на схід України від дітей. Ми також підготували листи ,які зачитаємо та нідішлимо до зони АТО.

Зараз там, на війні, нас захищають бійці добровольчих батальйонів, імена яких будуть навічно закарбовані в наших серцях і душах.

І пам’ятайте, де б ви не були, що б не робили, Батьківщина повинна бути завжди у вашому серці.